Ми живемо в епоху «алгомодерну» — часу, коли межа між справжнім та штучним стає дедалі тоншою. Постійна потреба перевіряти об’єкти на автентичність стає новою нормою, а інтеграція штучного інтелекту у повсякдення змушує переосмислювати фундаментальні аспекти людського досвіду: від сприйняття краси до природи емоційної близькості. Нові дослідження 2025 року проливають світло на те, як саме психіка адаптується до взаємодії з алгоритмами та які ризики це несе.1
Естетика авторства: чому людське мистецтво залишається в пріоритеті
Питання про те, чи може машина бути творцем, лежить не лише в площині технологій, а й у площині людського сприйняття. Дослідження Ді Діо та колег2 продемонструвало, що знання про походження твору безпосередньо впливає на його естетичну оцінку. Експеримент показав, що люди схильні оцінювати твори мистецтва вище, якщо знають, що їхнім автором є людина. Штучний інтелект у цій системі координат програє «людському фактору». Проте існує важливий психологічний нюанс: оцінка залежить від внутрішніх установок спостерігача. Ті учасники, які заздалегідь вірили в здатність роботів до справжньої креативності, виявляли більшу схильність визнавати ШІ-мистецтво прекрасним. Це свідчить про те, що міра естетичного задоволення від технологічного продукту в майбутньому залежатиме від готовності суспільства приписувати алгоритмам людські якості.
Немає коментарів:
Дописати коментар
Додайте свій коментар